В організмі в стадії лялечки клітини жирового тіла накопичують білки. У дорослої бджоли жирове тіло розвинуте значно менше ніж у багатьох інших видів комах. Подібно до гемоцитів у тілі бджоли функціонують інші клітини, так звані перикардіальні клітини, або нефроцити. Вони не перебувають у лімфі, а знаходяться в різних частинах тіла, а головно на навколосерцевій оболонці. Нефроцити захоплюють з гемолімфи чужорідні для бджолиного організму колоїдальні субстанції і утримують їх не видаляючи назовні. В жировому тілі є невеликі скупчення клітин, яких називають еноцити. Це жовтуватого кольору (з віком – темніші), значно більші клітини овальної або округлої форми, завбільшки 78 – 125 µ, які можуть також вільно рухатись у гемолімфі бджоли. Найбільше їх містить жирове тіло матки. Вони можуть виконувати роль залоз зовнішнього виділення. Жирове тіло в бджіл виконує різні функції в організмі, пов’язані з відкладанням резервних речовин, виділенням кінцевих продуктів обміну. Частина клітин жирового тіла накопичує у собі шкідливі для організму бджоли сполуки: щавелеву, сечеву та інші кислоти і їх солі. Чим довше живе бджола, тим більше у певних клітинах жирового тіла накопичується шкідливих речовин. За кольором цих клітин можна визначати вік маток – у старих вони значно темнішого забарвлення.
Щоб мати добре жирове тіло бджоли споживають восени багато білкового корму. В час зимівлі бджіл стан організму та тривалість його життя залежать від стану жирового тіла. Цей показник дає можливість передбачити, як буде розвиватись бджолосім’я навесні. Ще 60 років тому, львів’янка Анна Мауріціо ( видатна дослідниця бджіл ХХ століття, народилася 26.ХІ. 1990 р., закінчила університети у Львові та Швейцарії, померла 24.06.1993р. у Берні), в лабораторії кафедри бджільництва НДІ Liebefeld винайшла метод оцінки ступеня розвитку жирового тіла. Для цього вона вивчила багато жирових тіл бджіл, які жили у різних умовах, та особливості яких добре помітні в 30-ти кратному збільшенні під мікроскопом. Анна Мауріціо запропонувала визначати 5 ступенів розвитку жирового тіла бджіл:
1 ступінь – недорозвинуте жирове тіло, яке на стільки прозоре, що через нього проглядається хітин спинного панцира;
2 ступінь – жирове тіло одношарове, тонке клітини напівпрозорі блакитно-білі без чітко видимих включень;
3 ступінь – тканина жирового тіла одношарова, з кількома складками, клітини білі, округлі без добре помітних включень;
4 ступінь – жирова тканина багатошарова, складчаста, клітини округлі з добре помітними включеннями;
5 ступінь – жирова тканина багатошарова із численними складками, клітини круглі,більшого розміру, жовті, заповнені включеннями.
Цей метод є досить простим і базується на тому факті, що значна частина ліпідів накопичується у черевці бджоли.
Зараз науковці в Україні вдосконалили методику визначення ступенів жирового тіла бджоли під електронним мікроскопом, використовуючи для цього відпрепаровані частки тіла.
Цей метод запатентований як винахід в галузі ветеринарії ще у 80-их роках в СРСР. Використовується для оцінки загального показника фізіологічного стану бджіл, адже він визначає потенційні можливості тривалості життя особин, їх успішної зимівлі, восковиділення, виховання розплоду, кормовидобувної діяльності, стійкості до захворювань та ін..Прототипом винаходу є спосіб визначення ступеня розвитку жирового тіла бджіл, що включає препарування жирового тіла з фіксацією його в суміші Карнуа з подальшою заливкою в парафін і в 10%-ний формалін, отримання гістологічних зрізів, вимірювання довжини, ширини зрізів жирового тіла та оцінку його розвитку (М. Голікова, В. Білявський).
Даний метод забезпечує широкі можливості наукового матеріалудослідження, наприклад, при проведенні досліджень з вивчення та порівняння характеру змін розвитку жирового тіла бджіл різного віку, літньої та осінньої генерації, впливу годівлі сімей бджіл різними видами біостимуляторів, за кількісними показниками дослідження органу.
Цей технічний ефект досягається тим, що для отримання ізольованих клітин зі складу жирового тіла використовують наступну послідовність: черевце бджоли поміщають на добу в 10% розчин формаліну, забуференого до рН 7,6 за допомогою 0,1 М фосфатного буфера, при температурі 2-4°C; з допомогою мікроскопа препарують жирове тіло і переносять його в свіжий фіксуючий розчин 10% формаліну, рН 7,6 на 10-16 діб при температурі 2-4°C; переносять на 16-24 години на 50% розчин КОН при температурі 2-4°C; промивають в дистильованій воді (100-200 мл) протягом 2 діб при температурі 2-4°C; зливають воду і доливають 10 мл свіжої дистильованої води, струшують до розпаду клітин жирового тіла; з суспензії клітин готують мазки, які висушують при кімнатній температурі; мазки забарвлюють 1% метиленовою синькою і гематоксилін-еозином і потім оцінюють ступінь розвитку жирового тіла медоносної бджоли.
Встановлено, що завдяки цьому винаходу, можна простежити динаміку розвитку жирового тіла бджіл різного віку літньої та осінньої генерації, вплив годівлі цукровим сиропом і дати характеристику фізіологічного стану бджіл у різні періоди їх життєдіяльності протягом року.
Ступінь розвитку жирового тіла в різновікових бджіл ранньо-літньої та серпневої генерацій дещо різниться. На прикладі одного з проведених дослідів було встановлено, що у червні жирове тіло бджіл десятиденного віку досягало 3 ступеня розвитку, а до тридцятого дня життя – поступово зменшилося й становило заледве одного-двох балів. Серпневі бджоли, навпаки, від народження до місячного віку накопичували жирове тіло. Ступінь розвитку жирового тіла бджіл ранньо-літньої генерації із віком знижується, тоді як зимової – залишається стабільним. В передзимовий період ступінь жирового тіла бджіл зростає.
| 
